Козацько-селянські повстання

Основні причини загострення антипольського руху

1. Остаточне закріпачення селянства, зростання податків, утиск шляхтою привілїв міщан і козацтва.

2. Політика полонізації населення України (заборона української мови, переслідування українських звичаїв, наступ католицтва на права уніатства та православ’я).

Селянсько-козацькі повстання кінця XV—першої половини XVII ст.:

— 1490 —1493 рр. — селянське повстання, яке охопило Галичину та Північну Буковину, було придушене урядовими військами;

— 1591 —1593 рр. — козацько-селянсько-міщанське повстання під проводом запорозького гетьмана Кшиштофа Косинського. Охопило райони Київщини, Волині, Брацлавщини. Окрім козаків, у повстанні взяли участь селяни та міщани. Повсталі громили польські маєтки, заводили козацькі порядки на захоплених землях;

— 1594 —1596 рр. — повстання під проводом Северина Наливайка охопило майже всі землі України та Східної Білорусії. С.Наливайко - надвірний сотник при дворі князів Острозьких. Після розгрому турок С.Наливайко знищив шляхтичів, які з’їхалися на судовий з’їзд. Захопив арсенал, зайняв міста Вінницю, Бар, Кременець, Луцьк, Південне Придніпров’я, частину Білорусії. Проти повсталих виступило об’єднане польсько-литовсько-українсько-білоруське військо під керівництвом польського гетьмана Жолківського. У важкий для повстання час верхівка реєстрового козацтва зрадила Наливайка, схопила його та відправила до Варшави, де його було страчено (1597 р.);

— 1625 р. — козацьке повстання на чолі з гетьманом Марком Жмайлом охопило Київщину. Польський уряд повинен був піти на певні поступки запорожцям: підписання з новим гетьманом Михайлом Дорошенком угоди, за якою козацький реєстр збільшувався до 6 тис. чоловік у складі 6—ти полків — Київського, Корсунського, Канівського, Черкаського, Білоцерківського, Переяславського;

— 1630 —1631 рр. — повстання Івана Федоровича (Трясила). Зібрав 10—тисячний загін козаків, захопив Корсунь, поповнив чисельність свого війська до 37 тис. чоловік, але зазнав поразки від польського загону. Під тиском козацької старшини І. Трясило пішов на підписання угоди з урядом: реєстр збільшувався з 3 до 8 тис. чоловік, козаки визнали провину, селяни поверталися до своїх панів. Але окремі загони озброєних селян ще деякий час грабували польські маєтки в Україні;



— 1635 р. — повстання гетьмана нереєстрового козацтва Івана Михайловича Сулими. Приводом для повстання стало будівництво фортеці Кодак на Дніпрі за розпорядженням польського уряду. Мета будівництва фортеці — перешкоджання постачання Січі провіантом, порохом та приходу нових втікачів. Сулима зібрав трьохтисячний козацький загін, захопив фортецю, зруйнував укріплення Кодака. Повстання було придушене за допомогою реєстрових козаків. Сулиму та його помічників було відправлено до Варшави на страту.

Іншу форму боротьби проти польсько—шляхетського поневолення застосовував козацький гетьман Петро Конашевич—Сагайдачний. Сагайдачний очолював кілька вдалих військових походів козацтва проти турецьких фортець Ізмаїлу, Кафи, Синопу. Брав участь у Хотинський війні 1621 р., під час якої одержав смертельне поранення і загинув.

П.Конашевич-Сагайдачний намагався шляхом мирних угод відстоювати права козацтва та українства. У 1617 р. підписав Вільшанську, а у 1619 р. — Роставицьку угоди з польським урядом про збільшення чисельності реєстрового козацтва. Разом з запорозьким військом Сагайдачний вступив до Київського братства, чим хотів продемонструвати вірність козаків інтересам України та православ’я. Конашевич-Сагайдачний виступав за відновлення прав православної церкви.

У 1633 р., аби на якийсь час припинити визвольний рух в Україні, польський сейм прийняв закон “Статті для заспокоєння руського народу”. Згідно з ним, православне українство отримало право вільного відправлення релігійних обрядів, на будування соборів, відкриття українських шкіл та друкарень. Українцям було надано право обіймати урядові посади в Речі Посполитій.

Ці поступки були тимчасові і вже у 1634 р. після польсько—російської війни їх скасували. У 1638 р., після придушення повстання Павла Бута (Павлюка), шляхта з новою силою починає наступ на козацтво: обмежується реєстр до 6 тис. чоловік, на чолі козацького війська призначено польського комісара.

Причини придушення селянсько—козацьких повстань XVI ст.

— погана підготовка до бойових дій, відсутність у повстанців справжньої зброї (селяни та міщани користувалися вилами, косами, палицями), стихійність та неорганізованість;

— нерішучість козацької старшини під час бойових дій;

— місцевий (локальний) характер повстань, малочисельність лав повсталих;

— українців не підтримували польські та литовські селяни;

— неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва;

— розкол польським урядом лав повсталих.

Значення повстань:

— стримували посилення польського національного, феодального, релігійного гноблення українського народу;

— сприяли відновленню православної церкви в Україні;

— сприяли накопиченню народом досвіду національно-визвольної та антифеодальної боротьби;

— підвищували престиж та авторитет козацтва.


3819418649497901.html
3819471821279239.html
    PR.RU™