Основні операції на міжнародному фондовому ринку

Усі операцій на міжнародному фондовому ринку у загальному вигляді можна розділити на дві групи: торгові та неторгові (обслуговуючі) операції.

Торгові операції – це операції обміну цінних паперів на гроші. Неторгові (обслуговуючі) операції мають технічний характер і лише забезпечують обмін цінних паперів на гроші. До них відносяться переважно операції, пов’язані з обліком власників цінних паперів і веденням валютних рахунків учасників ринку.

Торгові операції на міжнародному фондовому ринку прийнято розділяти на емісійні та інвестиційні. Емісійні операції являють собою дії емітента, спрямовані на випуск цінних паперів в обіг на міжнародний ринок чи їх реалізацію. До емісійних операцій на міжнародному фондовому ринку можна віднести ті операції, в результаті яких емітовані цінні папери вільно купуються іноземними інвесторами, тобто коли відбувається обмін національного капіталу на іноземний.

Найбільш повно емісійні операції на міжнародному фондовому ринку проявляються у вигляді випуску єврооблігацій, глобальних акцій і американських депозитарних розписок. Особливостями міжнародних емісій, на відміну від емісійних операцій на національних ринках, є дотримання емітентом правил і регламентацій зовнішнього ринку.

До інвестиційних відносяться операції, пов’язані з обігом цінних паперів між інвесторами різних країн. Зазвичай інвестиційні операції міжнародного фондового ринку за часовим принципом прийнято поділяти на власне інвестиційні та спекулятивні. Перші зазвичай реалізуються упродовж терміну, що перевищує один рік. Другі є короткостроковими операціями, що здійснюються протягом одного або кількох днів, рідше – впродовж декількох місяців.

Міжнародні інвестиційні операції – це перш за все операції, що здійснюються іноземними інвесторами з цінними паперами відповідного національного емітента. Це операції як з міжнародними, так і національними цінними паперами. Такого роду міжнародними інвестиційними операціями є як суто спекулятивні операції з національними цінними паперами на національних або міжнародних ринках, так і власне інвестиційні операції, що мають на меті придбання великих пакетів національних цінних паперів.



Якщо міжнародні емісійні операції відображають прагнення національного капіталу вийти за національні межі, то міжнародні інвестиційні операції – прагнення іноземного капіталу проникнути за національні кордони. Власне інвестиційні операції на міжнародному фондовому ринку можуть переслідувати дві мети. Перша пов’язана з бажанням іноземного інвестора отримувати дохід (дивіденд або процент), який перевищує його рівень в інших країнах. Друга пов’язана з необхідністю присутності інвестора на якомусь національному ринку на довгостроковій основі, наприклад, для організації виробництва або продажу власного товару в іншій країні.

Спекулятивні ж операції зазвичай мають короткостроковий характер і націлені на отримання прибутку внаслідок коливань ринкових цін цінних паперів. Присутність іноземного капіталу в країні емітента в цьому випадку є короткостроковим і не чинить істотного впливу на загальноекономічні процеси, але в окремих випадках може бути однією з форм вивозу капіталу з країни.

За термінами проведення міжнародних фондових операцій вони поділяються на касові (спотові) і строкові операції. Основну масу операцій на міжнародному фондовому ринку складають касові операції.

Касові операції характеризуються тим, що момент укладання ринкової угоди з відчуження цінного паперу і власне відчуження теоретично співпадають, а практично відстають один від одного на один-два дні, внаслідок технічних особливостей реалізації такої операції.

На міжнародному фондовому ринку касові операції здійснюються з дотриманням принципу «поставка проти платежу». У цьому випадку укладання та здійснення угоди можливе тільки за попереднього депонування у відповідній торговій системі виставлених на продаж цінних паперів та необхідних для їх купівлі грошових коштів. Процес перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця здійснюється одночасно з перереєстрацією цінних паперів на ім’я їх покупця, а виконання обопільних зобов’язань повністю гарантується.

Строкова операція теоретично відрізняється від касової тим, що момент укладання угоди і момент її здійснення не збігаються в часі. Терміни строкових операцій вимірюються в межах від декількох днів до декількох місяців або років. На практиці, якщо термін проведення операції перевищує два дні, то вона відноситься до строкових.

На міжнародному фондовому ринку розвиток строкових операцій в основному пов’язаний з розвитком ринку похідних фінансових інструментів (ф’ючерсних і опціонних контрактів, а також своп-контрактів). До основних операцій, що здійснюються з похідними фінансовими інструментами належать спекулятивні операції та операції хеджування цінових ризиків. Головна перевага спекулятивних операцій з цінними паперами у формі похідних інструментів полягає у відсутності необхідності фактичної купівлі-продажу цінного паперу. У силу строкового характеру здійснюваних операцій учасники ринку лише беруть на себе відповідні зобов’язання (на купівлю або на продаж), які потім взаємопогашаються. В результаті цього один учасник отримує спекулятивний дохід, а інший його виплачує.

Операції хеджування дозволяють власникам цінних паперів зайняти таку позицію на ринку деривативів, яка забезпечує компенсацію втрат від несприятливої цінової кон’юнктури на міжнародному фондовому ринку отриманням спекулятивного прибутку за допомогою хедж-операцій.

За способом відчуження цінних паперів операції на міжнародному фондовому ринку слід розділити на обмінні та позичкові. У першому випадку відбувається операція по звичайній купівлі-продажу цінного паперу, а в другому випадку – операція з відчуження цінного паперу в позику. Можливі й інші дії з цінними паперами: дарування, заповіт, конфіскація та ін., які втім зазвичай вже не носять строго ринкового характеру.

Цінний папір може не тільки продаватися і купуватися, але й обертатися на міжнародному фондовому ринку як борговий інструмент. Якщо цінний папір використовується для отримання спекулятивного доходу в якості позики, має місце маржинальна операція. Її зміст полягає в тому, що взятий в борг цінний папір продається за ринковою ціною, а потім через деякий час викупляється за більш низькою ціною і повертається його власнику. Спекулятивний дохід у вигляді різниці в цінах залишається у особи, котра брала цінний папір в борг. З огляду на те, що на міжнародному фондовому ринку учасники знаходяться в різних країнах, то такого роду операції реалізуються зі значними труднощами. Більш поширеним різновидом позичкових операцій з цінними паперами є операції репо.

Операція репо є комбінацією касової та строкової угод з цінним папером, що здійснюються з метою отримання позики у формі грошей під «заставу» цінного паперу. Наприклад, власник цінного паперу, що потребує короткострокової позики, продає цей папір банку з одночасним правом (зобов’язанням) його викупу у банку за вищою ціною, але через певний термін. Різниця в цінах фінансового інструменту є платою за отриману грошову позику.

На міжнародному фондовому ринку в останні десятиліття значно зросла значимість нетрадиційних операцій. Вони пов’язані з процесами приватизації державного майна, а також з процесами злиттів і поглинань на фондовому ринку.

Процеси приватизації в багатьох країнах перетворились в один з факторів розвитку міжнародного фондового ринку. Міжнаціональний склад власників одного і того ж акціонерного товариства вимагає організації міжнародного фондового ринку, можливості здійснення операцій з однією і тією ж акцією між власниками, що знаходяться в різних країнах. Приватизація шляхом продажу акцій не є традиційною операцією фондового ринку, тому що продавець акції не є повноцінним учасником ринку, націленим на отримання прибутку. Хоча вся виручка від приватизації і спрямовується в дохід державного бюджету, але очевидно, що вона не є прибутковою в принципі. Оскільки процеси приватизації в більшості країн ще не завершені, даного роду операції на міжнародному фондовому ринку будуть проводитись й надалі.

Операції злиття і поглинання на міжнародному фондовому ринку пов’язані з тим, що акції дозволяють не просто керувати акціонерним товариством, але й вирішувати його долю загалом. В останні 20-30 років на міжнародному фондовому ринку активізувались операції, пов’язані з повним викупом всього пакета акцій відповідної компанії у її колишніх власників з метою її реорганізації або повної ліквідації в якості самостійного учасника ринку. Поглинання компанії для її реорганізації може мати або спекулятивну мету (подальшого перепродажу), або ж кон’юнктурну (заоплення певної частки ринку, диверсифікація активів тощо). Зазвичай в результаті економічно обґрунтованого злиття двох компаній з’являється ще більш сильна у ринковому відношенні компанія, акції якої на міжнародному фондовому ринку цінуються ще дорожче.


[1] Euroclear (Euroclear Clearance Systems Limited) – клірингова система, установа для розрахунків між банками на вторинному ринку єврооблігацій та інших цінних паперів, створена американським банком «Morgan Guaranty» у Брюсселі в 1968 р. Clearstream – створена у 1970 р. західноєвропейськими інституціями єврооблігаційного ринку система клірингових розрахунків на ринку єврооблігацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі (до 2000 р. CEDEL)

[2] ЛІБОР (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) – LIBOR (London Interbank Offered Rate


3819168924752970.html
3819353265592509.html
    PR.RU™